ІЗРАЇЛЬ - Азот (Ашдод)

В Біблії місто Азот (або Ашдод) чи пов'язані з ним люди та події, згадуться принаймні 25 разів. Саме тут був останній притулок загадкових Велетнів, яких переміг Ісус Навин.
І прийшов Ісус того часу, і вигубив велетнів із гори, з Хеврону, з Девіру, з Анаву, і з усіх Юдських гір, і з усіх Ізраїлевих гір, разом з їхніми містами Ісус зробив їх закляттям.
Не позоставив велетня в краї Ізраїлевих синів, вони позостали тільки в Аззі, в Ґаті та в Ашдоді.
(Ісус Навин 11:21,22)

В часи пророка Самуїла Ашдод став місцем надзвичайних подій, пов'язаних з Ковчегом Заповіту:
А филистимляни взяли Божого ковчега, і принесли його з Евен-Гаезеру до Ашдоду.
І взяли филистимляни Божого ковчега, і принесли його до Даґонового дому, і поставили його біля Даґона.
А другого дня вранці повставали ашдодяни, аж ось Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім ковчегом! І взяли вони Даґона, і поставили його на його місце.
А наступного дня повставали вони рано, аж ось Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім ковчегом! А Даґонова голова та обидві долоні рук його лежать відтяті на порозі, тільки тулуб Даґонів позостав при ньому.
Тому то жерці та всі, хто входить до Даґонового дому, не ступають на Даґонів поріг у Ашдоді аж до цього дня.
І стала тяжка Господня рука на ашдодян, і Він їх пустошив та бив їх болячками, Ашдод та довкілля його.
І побачили ашдодяни, що так, та й сказали: Нехай не зостається з нами ковчег Ізраїлевого Бога, бо стала тяжкою Його рука на нас та на Даґона, бога нашого!
І послали вони, і зібрали до себе всіх филистимських володарів, та й сказали: Що ми зробимо з ковчегом Ізраїлевого Бога? А ті відказали: Нехай ковчег Ізраїлевого Бога перейде до Ґату. І вони перенесли ковчега Ізраїлевого Бога.
І сталося по тому, як вони перенесли його, то Господня рука була проти міста, сталося дуже велике замішання. І вдарив Він людей того міста від малого й аж до великого, і появилися на них болячки.
І вони вислали Божого ковчега до Екрону. І сталося, як Божий ковчег прибув до Екрону, то екроняни стали кричати, говорячи: Перенесли до нас ковчега Ізраїлевого Бога, щоб вигубив нас та народ наш!
І послали вони, і зібрали всіх филистимських володарів, та й говорили: Відішліть ковчега Ізраїлевого Бога, нехай вернеться на місце своє, і нехай не поб'є нас та народа нашого, бо було смертельне замішання в усьому місті. І Божа рука стала там дуже тяжка.
А ті люди, хто не повмирав, були вдарені болячками, і зойк міста піднявся до неба!
(1 Самуїлова 5:1-12)

В часи після народження Христа один з благовісників в надприродній спосіб опинився в Азоті, де він скористався нагодою, щоб поширити Добру Звістку у цьому місті.
 Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.
(Дії Апостолів 8:40)

ІЗРАЇЛЬ. Єрусалим: від Сіону до Храмової гори

Стіна Плачу


Сіон. Гробниця царя Давида. Сіонські ворота. Стіна Плачу.
2000 років минуло відтоді, як прийшов на землю Божий Син Ісус Христос.
2000 років існує Його Церква, а Добра Новина про Нього проповідується усім народам.
Але більшість з Його рідного народу не прийняли тоді свого Месію. Невдовзі Храм було зруйновано, як і увесь Єрусалим, а через кілька століть на його місці мусульмани спорудили мечеть.

Зберігся лише невеликий відрізок стіни, що прилягала до Храму. Нині вона стала місцем плачу, місцем молитов іудеїв, що чекають на пришестя Месії та відновлення Храму.

На мурах твоїх, Єрусалиме, Я поставив сторожу, ніколи не буде мовчати вона цілий день та всю ніч. Ви, хто пригадує Господа, не замовкніть,
і перед Ним не вмовкайте, аж поки не зміцнить, і аж поки не вчинить Він Єрусалима за славу Свою на землі!. Ісая, 62

ІЗРАЇЛЬ. Єрусалим: Гефсиманський Сад

Гефсиманський сад



Тут розпочалися Страсті Христові
Після Святої вечері, коли зрадник Юда вже відійшов, щоб видати свого Вчителя тим, хто бажав його смерті, Ісус з рештою учнів пішов на Оливну гору, щоб помолитися.

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,
благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!... І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.
А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...
Євангеліє від Луки, 22

Саме тут, в Гефсиманському саду, серед оливних дерев, кілька з яких збереглися  до нашого часу, Ісуса  схопили храмові сторожі та повели до першосвященника. Тут він пережив зраду та востаннє перед розп'яттям був разом зі своїми учнями.

ІЗРАЇЛЬ. Єрусалим: від гробу Господнього до капелли Вознесіння

 Він воскрес!



Храм Гробу Господнього, Елеонська гора, Капелла Вознесіння.


Смерть Христа приголомшила його учнів та потішила його ворогів. Послідовники, розчаровані таким закінченням їх сподівань на пришестя Царя Іудейського та Визволителя Ізраїлю, почали розходитися з Єрусалима по домівкам. А фарисеї та першосвященники остерігалися Христа навіть після смерті, згадуючи пророцтво про воскресіння за три дні. Тож вони звернулися до Понтія Пілата, а той наказав стерегти гробницю, у якій поховали тіло Ісусове.

Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб. І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому. Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг. І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва.
А Ангол озвався й промовив жінкам: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте.
Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він. Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!
Євангеліє від Матвія, 28


Так почалася нова епоха, коли Життя перемогло смерть, коли любов Божа здійснила спасіння людям, коли Син Божий воскрес! Він став Пасхою нашою, визволенням від гріха та вічної загибелі. І кожен, хто повірить в Ісуса, не загине, але матиме життя вічне.

Масада - Фортеця Героїв

 "Вони плекають солодку надію захопити нас в полон, але ми примусимо їх вжахнутися виглядом нашої смерті та вразитися нашою хоробрістю" 
... Кількість вбитих, включно з жінками та дітьми, сягнула 960. Ця жахлива подія сталася 15-го дня ксантика.
 (Йосип Флавій "Іудейська війна")

А тепер пригадаємо, про що попереджав Ісус за 40 років до цих подій:
 А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають...
 Євангеліє від Луки

Згадаємо Єрусалим...

2008/2012

ІЗРАЇЛЬ. Єрусалим: на святій горі Сіон

Гора Сіон



Церква "Сіон Марії", Горниця таємної вечері, Горниця зішестя Святого Духу.

Після Воскресіння Ісус з'являвся учням впродовж 40 днів та наостанок заповів їм не розходитися з Єрусалима, але чекати здійснення обітниці Отця. А тоді вознісся. Тож учні продовжували збиратися щодня у горниці.
А за десять днів іудеї мали відзначати свято Шавуот - Свято П'ятидесятниці та плодів. Це було  одне з трьох головних храмових свят в Ізраїлі. Шавуот означає „Сім тижнів”, бо через сім тижнів після виходу євреїв з Єгипту Господь явився Мойсею на горі Синай і дав йому заповіді, Тору.
Як і щороку, тими днями в Єрусалимі було повно паломників -  з усієї Іудеї та інших областей, де мешкали розсіяні ізраїльтяни:

Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фрігії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби... Дії Апостолів,  2

Та цього разу сталося щось неймовірне.
У горниці разом з апостолами Христа та Його матір'ю Марією були зібрані разом і інші учні, всього приблизно 120 чоловік. Раптом здійнявся сильний шум та вітер:

...ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Дії Апостолів,  2


Що ж то були за мови? Вище я перелічив, скільки різних пришельців було того дня в Єрусалимі. Так от, кожен з них почув знайому йому мову того краю, звідки він прибув!
Це було надзвичайно, адже усі зібрані в горниці учні Ісуса були родом з Галілеї і не могли знати стільки різних мов та говірок.
Так в день П'ятидесятниці Бог винокав обітницю, дану в Старому Заповіті:

І буде потому, виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші бачити будуть видіння. І також на рабів та невільниць за тих днів виллю Духа Свого. І дам Я ознаки на небі й землі, кров та огонь, та стовпи диму. Заміниться сонце на темність, а місяць на кров перед приходом Господнього дня, великого та страшного! І станеться, кожен, хто кликати буде Господнє Ім'я, той спасеться, бо на Сіонській горі та в Єрусалимі буде спасіння, як Господь говорив, та для тих позосталих, що Господь їх покличе. Йоїл, 3

І Дух Святий зійшов на цілий натовп і наділив Небесними силами. Учні Христа почали творити багато чудес: зцілювати хворих, воскрешати мертвих, виганяти бісів та пророкувати. Церква народилася та стала стрімко зростати.

ІЗРАЇЛЬ. Єрусалим: Церква "Отче наш"

Отче наш


Церква "Отче наш" на Оливній горі. 


Ісус любив молитися. Для молитви він йшов далі від юрби і повсякдення та підіймався в гори, де можна було усамітнитися й віддатися спілкуванню з Богом. Євангеліє від Луки розповідає нам, що коли вдень Ісус навчав у Храмі, то вночі молився. Одного разу на Оливній горі, після чергової молитви, учні Ісуса Христа попросили його навчити їх молитися, як Іван Хреститель навчив своїх учнів. Ісус відповів їм:


Коли молитеся, говоріть: 
Отче наш, що єси на небесах! 
Нехай святиться Ім'я Твоє, 
нехай прийде Царство Твоє, 
нехай буде воля Твоя, 
як на небі, так і на землі.
Хліба нашого насущного 
дай нам на кожний день.
І прости нам наші гріхи, 
бо й самі ми прощаємо 
кожному боржникові нашому. 
І не введи нас у випробовування, 
але визволи нас від лукавого!
Євангеліє від Луки, 11

З Оливної гори добре видно стародавній Єрусалим, а внизу, на її схилах, знаходиться Гефсиманський сад. На місці ж, де Ісус дав учням взірець молитви, споруджено церкву Pater Noster. 

Історія її виникнення пов'язана з італійкою Аурелією де Боссі, що жила у 19 столітті та була родичкою Наполеона ІІІ, принцесою де ля Тур де Оверн. Вона провадила розкішне життя дами з вищого світу, тричі виходила заміж, захоплювалася різними видами мистецтва. Але справжню втіху Аурелія мала від молитви "Отче наш", яку вона вважала великим одкровенням Ісуса для всіх  людей. Саме тому сімнадцять років свого життя принцеса присвятила пошукам "того самого місця" на Елеонській горі. Зрештою їй пощастило: розкопки виявили стародавній грот, який Аурелія проголосила місцем Господньої молитви. Вона ж забезпечила і спорудження церкви, а потому передала її у власність католицького Ордену Кармеліток.

Нині на стінах та в галереях монастиря Pater Noster викладено мозаїкою молитву "Отче наш" майже всіма мовами світу. Знайшов я там українську, російську і навіть... старослов'янську.

ІЗРАЇЛЬ. Єрусалим: перше знайомство.

Єрусалим


Золоте місто. 

Вперше я потрапив до Єрусалима ввечері. З арабського готелю на Оливній горі ми відправилися в сучасну частину міста. Це була субота, сонце вже сідало й день покою (шабат, що триває від заходу сонця до заходу) от-от мав закінчитися. Тож людей було не багато, а всі крамниці та кафе лише готувалися до відкриття. 

Пам'ятай день суботній, щоб святити його!

Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.

Вихід, 20

Мене одразу здивувало те, що сучасні квартали Єрусалима мало відрізнялися від більшості великих міст світу. Затишні алейки, лавки в тіні невеликих охайних дерев, гостинні кав'ярні та ресторани, яскраві вітрини бутіків - все як і всюди в Європі, чи Азії, чи на будь-якому континенті. Але щойно ми попрямували вузькими вулицями ближче до Храму Гробу Господнього, як все навколо почало стрімко змінюватися, немов ми летіли у давнину на машині часу. Навіть люди навколо стали іншими, адже більшість із них була так само, як і ми - іноземцями, паломниками чи туристами, які здалеку прибули до Святої Землі. 

Єрусалиму понад 3500 років. У Біблії він вперше згадується під назвою Салим (Шалем):

І почув Аврам, що небіж його взятий у неволю, та й узброїв своїх вправних слуг, що в домі його народились, три сотні й вісімнадцять, і погнався до Дану. І він поділився на гурти вночі, він та раби його, і розбив їх, і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч Дамаска. І вернув він усе добро, а також Лота, небожа свого, і добро його повернув, а також жінок та людей. Тоді цар Содому вийшов назустріч йому, як він повертався, розбивши Кедор-Лаомера та царів, що були з ним, до долини Шаве, вона тепер долина Царська. А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього. Буття, 14

За тисячу років до р.х. цар Давид заволодів цим ханаанським містом та зробив його столицею Ізраїлю. Його син Соломон збудував тут перший Храм. Та  в 5 ст. до н.є. його зруйнували вавілоняни. Повернувшись з вавілонського полону, іудеї відбудували Храм. Він простояв до 70 року н.є., коли римляни зруйнували не лише Храм, а й усе місто.

Пізніші споруди на місці стародавнього Єрусалима майже повністю поховали його під собою. Сучасні розкопки свідчать, що залишки стародавніх вулиць знаходяться на глибині 10-15 метрів.

ІЗРАЇЛЬ. Віфанія: воскресіння Лазаря.

Віфанія



У цьому місті Ісус воскресив Лазаря.

Історія, що тут сталася два тисячоліття тому, була унікальною навіть для сучасників Ісуса, які вже бачили немало чудес, вчинених Богом через Нього. Адже Ісус воскресив не просто щойно померлу людину, а Лазаря, тіло якого вже чотири дні пролежало у гробі, тож ні в кого не було сумнівів у смерті покійного. Пригадаємо, як це було:

Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти. А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла. Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!... 
Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею. А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був. Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.
Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш? Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить. А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла. Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його. А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає. Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже. Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.  І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього. Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати. Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі. А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять. І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх. Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат... Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог! Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат! Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне. Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це? Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ. І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе! А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.
А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його. Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там. Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат! А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам, і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися! І закапали сльози Ісусові... А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його! А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер? Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав. Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі... Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш? І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене. І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив... І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували. Євангеліє від Івана, 11

Згідно з пізнішими переказами, після воскресіння Лазар прожив ще тридцять років. Він став учнем Христа та служив єпископом на Кіпрі.

ІЗРАЇЛЬ. Кана: перше чудо

Кана Галилейська

Тут Ісус зробив своє перше чудо: перетворив воду на вино.
Кана (Галилейська) видалася мені дуже веселим, дійсно весільним містом, ніби там щодня тільки те й роблять, що святкують чиєсь весілля. На кожному кроці вам пропонують купити солодке весільне вино та різні супутні сувеніри на згадку про перше чудо.  
За часів Спасителя це місто було більшим за Назарет, звідки й прийшли на весілля Ісус та його матір Марія.  Нагадаю, що після хрещення в Йордані та 40-денного посту, перемігши диявольські спокуси,  Ісус повернувся додому, в Назарет, в силі Духу. Але вперше це проявилося саме на весіллі в Кані:
А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати. На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його. Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: Не мають вина! Ісус же відказує їй: Що тобі, жоно, до Мене? Не прийшла ще година Моя! А мати Його до слуг каже: Зробіть усе те, що Він вам скаже! Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали. Ісус каже до слуг: Наповніть водою посудини. І їх поналивали вщерть. І Він каже до них: Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости. І занесли. Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого та й каже йому: Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг... Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його. Євангеліє від Івана, розділ 2
Цікаво, що то було за вино і яке воно мало смак? Певно, небесного гатунку!
Місцеві підприємці пропонують гостям Кани придбати церковне червноне вино 12-річної витримки або вишукане десертне гранатове вино.

Але концентруючи увагу на цьому, безперечно, благородному напої, вони відволікають від головного сенсу чуда: Ісус є Життя. Він є джерелом вічного життя. Так само, як Він перетворив воду на вино, Спаситель здатен змінити й наше життя, вдихнути в нього вічний, небесний зміст!

ІЗРАЇЛЬ. Мертве море: на місці Содома й Гомори

Мертве море



Солоне озеро на місці Содома й Гомори
Для багатьох поколінь Содом і Гомора стали символами крайньої розпусти та розбещеності, сексуальних збочень та невгамовної хіті. 4000 років тому ці два міста були могутніми та процвітаючими.
А люди содомські були дуже злі та грішні перед Господом. Буття, розділ 13
Та ніщо не змогло їх вберегти від Божого покарання. Вогонь та сірка з неба спалили їх вщент, не залишивши  й слідів від колишньої величі:
І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа з неба. І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі. Буття, розділ 19
Особливості горіння сірки - надвисока температура, при якій згорає практично все, навіть каміння та метали. Тож, не дивно, що на місці Содома й Гомори не залишилося нічого, окрім попелу. Згодом рівнина, розташована значно нижче рівня Світового Океану, заповнилася водами Йордану і на місці великих міст утворилося Мертве море. Через надзвичайну солоність у ньому  ніщо не може жити. Втім, сучасники виявили лікувальні властивості мінералів з Мертвого моря, на базі яких нині виготовляють популярну оздоровчу косметику. Та турбуючись за тілесне здоров'я, не слід забувати драматичного Божого уроку, що засвідчив невідворотність та суворість покарання за гріхи:
Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив. Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться! Євангеліє від Луки, розділ 17
Ісус Христос, який сказав ці слова, саме Він подає нам і надію на порятунок від загибелі:
Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Євангеліє від Івана, розділ 3

ІЗРАЇЛЬ. Єрихон: найдавніше місто світу?

Єрихон



Найдавніше місто світу. Гора Спокус.
Після смерті Мойсея похід ізраїльського народу до Обіцяної Землі очолив Ісус Навін. Вони перейшли Йордан і перше місто, що стало на шляху до мети, був стародавній Єрихон. Його стіни вважалися непоборними, та Бог звелів ізраїльтянам обходити маршем навколо мурів сім днів. А на сьомий день - ще й сім разів. Тоді сталося диво:
І закричав народ, і засурмили в сурми. І сталося, як народ почув голос сурми, і закричав народ гучним криком, то впав мур на своєму місці, а народ увійшов до міста, кожен перед себе. І здобули вони те місто. Книга Ісуса Навина, розділ 6 
Це сталося 3500 років тому. А на початку ХХ століття археологи розкопали руїни стародавнього міста, знайшли навіть залишки зруйнованого муру, а також з'ясували, що місто це - найдавніше з усіх, відомих науці. Воно існувало ще у 3-4 тисячоліттях до Р.Х.

Тепер перенесемося в євангельські часи.

Коли ж Ісус хрестився в Йордані, то повів його Дух у пустелю, для спокуси від диявола:

І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів. І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!
А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.
Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму,
та й каже Йому: Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги.
Ісус відказав йому: Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!
Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу,
та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!
Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому! Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому. Євангеліє від Матвія, розділ 4

За переказами, гора, що згадується в Євангеліях - Гора Спокус - це гора Каранталь неподалік Єрихона. На горі споруджено православний монастир. З неї дійсно відкривається чудовий краєвид.

Піднімаючись на цю гору під палючим солнцем, я втратив стільки вологи, що потім довго не міг вгамувати спрагу. На горі, на допомогу паломинкам, грецькі монахи завбачливо охолоджують воду та надають її усім, хто прагне. Але як тяжко було Ісусу, коли він ходив по пустелі та постився 40 днів?

ІЗРАЇЛЬ. Йордан: хресна річка

Йордан



Річка, у якій Ісуса охрестив Іван Хреститель.

Ріка Йордан тече з півночі Ізраїлю на південь, де впадає у Мертве море. Коли дванадцять колін Ізраїлю розподіляли Обіцяну Землю, три з них отримали наділи на східномоу березі Йордану.

Багато біблійних подій пов'язано з цією річкою. Її води розступилися перед ковчегом заповіту, коли ізраїльтяни після 40-річної подорожі пустелею вступали в землю, по якій тече молоко та мед.

Тут таки відбуваються і євангельські події: Іван Хреститель проповідує покаяння та хрестить у водах Йордану.  
Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене? А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його. І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав! Євангеліє від Матвія, 3 розділ

Так вперше Ісус був об'явлений Христом перед ізраїльським народом.

ІЗРАЇЛЬ. Молочний грот: втеча до Єгипту

Молочний грот



 - тут свята родина зупинялася на шляху в Єгипет.
Стародавні перекази зберегли історію про зупинку святої родини в цій печері, на шляху до Єгипту. І коли Марія годувала Ісуса, крапля молока впала на камінь, який став білим, мов крейда. Через це повір'я до Молочного гроту почали їздити безплідні жінки, випрошуючи у Марії дитину.
Але як сталося, що Свята родина вирушила до Єгипту? В наш час така подорож нікого б не здивувала: з Ізраїлю до Єгипту поїхати на відпочинок простіше, ніж з Києва в Крим. Але два тисячоліття тому Єгипет не був всесвітнім курортом. Могутня країна фараонів та рабів була не надто гостинною до чужинців. Ізраїльський народ знав про це з власної історії - 430 років вони були рабами в Єгипті. Тож, щоб іудейській родині наважитися на таку подорож, для цього їм потрібно було мати дуже вагомі підствави. Що змусило їх залишити домівку та мандрувати через пустелю, якою колись ізраїльтяни ходили 40 років перш, ніж потрапили в Обіцяну Богом землю? Про це дізнаємося з Євангелія від Матвія:
Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому. 
І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?
Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так:
І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський.
Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря.
І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому.
Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було.
А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи.
І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.
А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.
Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з'явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити. І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту. І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого. 
Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав. Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи:
Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх...
Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з'явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив:
Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини. І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву.
Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських. А прибувши, оселився у місті, на ім'я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий. 
Отже, втеча до Єгипту була вимушеною, з метою зберегти життя Ісуса. Та якщо порівняти тексти Матвія й Луки, виникає питання: з якого міста вирушали в дорогу Йосип і Марія? З Віфлеєма чи з Назарета? Адже, згідно з Євангелієм від Луки, невдовзі після народження Ісуса у Віфлеємі, Свята родина повернулая до Назарета - міста, з я кого вони прийшли у Віфлеєм лише на перепис:
А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
Тож, якщо подорож до Єгипту почалася з Назарета, то зупинка у Віфлеємі, де Ірод наказав знищити немовлят до двох років, виглядає недоречною. Докладніше про це - у наступних дописах.

ІЗРАЇЛЬ. Віфлеєм: місто Давидове

Віфлеєм


місто, в якому народився Ісус. Печера на полі пастухів, Церква Різдва...

Віфлеєм - це стародавнє місто на західному березі Йордану, неподалік Єрусалима, що в часи патріарха Якова мало назву Ефрафа - там поховано його дружину Рахіль, матір Йосипа та Веніямина. Це було приблизно за 2000 років до народження Христа.
Пізніша назва міста, яка й збереглася донині - Бейт-Лехем - означає Дім Хлібу.
Тут також народися пастушок Давид, якого Бог обрав царем Ізраїлю і від якого, обіцяв через пророків, має народитися Христос, Спаситель світу:

А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних.

Тому Він їх видасть до часу, аж поки ота не породить, що має родити, а останок братів Його вернеться до Ізраїлевих синів.

І стане, і буде Він пасти Господньою силою, величністю Ймення Господа Бога Свого. І осядуть вони, бо Він стане великий тепер аж до кінців землі! Книга пророка Міхея, розділ 5

Це пророцтво й здійснилося у Віфлеємі 2000 років тому:

І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. І всі йшли записатися, кожен у місто своє. Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна. І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.

І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...

А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.

Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме. І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!

І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь. І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала. А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено. І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили... А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм. Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався. Євангеліє від Луки, 2 розділ

336 року за вказівкою римського імператора Костянтина на місці народження Ісуса споруджено Храм Різдва Христового. 529 року храм згорів під час повстання самаритян, згодом був відбудований при імеператорі Юстініані і пізніше ще не раз постраждав від землетрусів та пожеж.

ІЗРАЇЛЬ. Ейн Карем: Марія та Єлисавета

Ейн Карем



Рідне місто Івана Хрестителя. Тут зустрілася Марія та Єлисавета.

Ейн Карем перекладається як "Джерело у винограднику". Це селище розташоване неподалік Єрусалима. В ньому мешкала родина священника Захарії, у якій народився Іван Хреститель:

За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета. І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні. А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були. І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом, за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити. Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору. І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника. І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав. А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван. І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться. Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері. І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога. І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа. І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку... А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.  І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого! А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі. Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий... І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого. А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи: Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!  Євангеліє від Луки, розділ 1, 5-25

Ця дивовижна історія нагадала мені іншу - коли Бог пообіцяв сина бездітному Авраму. Обітниця виповнилася, коли Авраму вже було 100 років!

Отже, Єлизавета була вагітна, коли до неї завітала Марія, яка теж чекала дитину.

 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине. І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету. Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим, і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!
 І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй! Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа! А Марія промовила: Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,  бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!  Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,  як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки! І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.

Євангеліє від Луки, розділ 1, 39-56

Іван Хреститель отримав від Бога дуже відповідальне служіння: приготувати шлях Господу, адже на час народження Спасителя іудеї були зневірені та обтяжені поневоленням. Вони шукали визволення від земної неволі, але Бог бажав приготувати їхні серця до звільнення від гріха.