Тут розпочалися Страсті Христові
Після Святої вечері, коли зрадник Юда вже відійшов, щоб видати свого Вчителя тим, хто бажав його смерті, Ісус з рештою учнів пішов на Оливну гору, щоб помолитися.
А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу. А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився, благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!... І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили. А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю... Євангеліє від Луки, 22
Саме тут, в Гефсиманському саду, серед оливних дерев, кілька з яких збереглися до нашого часу, Ісуса схопили храмові сторожі та повели до першосвященника. Тут він пережив зраду та востаннє перед розп'яттям був разом зі своїми учнями.
Храм Гробу Господнього, Елеонська гора, Капелла Вознесіння.
Смерть Христа приголомшила його учнів та потішила його ворогів. Послідовники, розчаровані таким закінченням їх сподівань на пришестя Царя Іудейського та Визволителя Ізраїлю, почали розходитися з Єрусалима по домівкам. А фарисеї та першосвященники остерігалися Христа навіть після смерті, згадуючи пророцтво про воскресіння за три дні. Тож вони звернулися до Понтія Пілата, а той наказав стерегти гробницю, у якій поховали тіло Ісусове.
Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб. І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому. Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг. І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва. А Ангол озвався й промовив жінкам: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він. Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив! Євангеліє від Матвія, 28
Так почалася нова епоха, коли Життя перемогло смерть, коли любов Божа здійснила спасіння людям, коли Син Божий воскрес! Він став Пасхою нашою, визволенням від гріха та вічної загибелі. І кожен, хто повірить в Ісуса, не загине, але матиме життя вічне.
Страсті Христові - ця тема хвилювала та змусила переживати усі покоління християн. Великі художники, такі як Ель Греко, Тіциан, Рубенс та Рембрант, намагалися відтворити Страсні події на своїх полотнах. Найвідомішими творами видатного композитора Йогана Себастьяна Баха є "Страсті за Матвієм" та "Страсті за Іваном". 2004 року вийшов фільм американського режисера та актора Мела Гібсона "Страсті Христові", який глибоко вразив мільйони глядачів у всьому світі. Перші ж кадри стрічки переносять нас у Гефсиманський сад:
...Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його. Але й Юда, що видав Його, знав те місце, бо там часто збирались Ісус й Його учні. Отож Юда, узявши відділ війська та службу від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди із смолоскипами, та з ліхтарями, та з зброєю. А Ісус, усе відавши, що з Ним статися має, виходить та й каже до них: Кого ви шукаєте? Йому відповіли: Ісуса Назарянина. Він говорить до них: Це Я... А стояв із ними й Юда, що видав Його. І як тільки сказав їм: Це Я, вони подалися назад, та й на землю попадали... І Він знов запитав їх: Кого ви шукаєте? Вони ж відказали: Ісуса Назарянина. Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я... Отож, як Мене ви шукаєте, то дайте оцим відійти, щоб збулося те слово, що Він був сказав: Я не втратив нікого із тих, кого дав Ти Мені. Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім'я було Малх. Та промовив Ісус до Петра: Всунь у піхви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені? Відділ же війська та тисяцький і служба юдейська схопили Ісуса, і зв'язали Його, і повели Його... Євангеліє від Івана, 18
А на початку 20 століття, після закінчення Першої Світової війни 12 держав пожертували кошти на спорудження церкви Всіх Націй. Будівництво закінчилося 1924 року. Базиліка, що належить Ордену Францисканців, розташована поруч з Гефсиманським садом. Перед її вівтарем знаходиться камінь, що на ньому, за переказами, молився Ісус у ніч, коли його зрадив Юда. Тому у цьому храмі завжди напівтемно, адже ті давні події відбувалися вночі. На стелі можна розгледіти зображеня гербів Великобританії, Франції, Італії, Німеччини, Іспанії, Бельгії, США, Канади, Мексики, Бразилії, Аргентини та Чилі.
Ісус любив молитися. Для молитви він йшов далі від юрби і повсякдення та підіймався в гори, де можна було усамітнитися й віддатися спілкуванню з Богом. Євангеліє від Луки розповідає нам, що коли вдень Ісус навчав у Храмі, то вночі молився. Одного разу на Оливній горі, після чергової молитви, учні Ісуса Христа попросили його навчити їх молитися, як Іван Хреститель навчив своїх учнів. Ісус відповів їм: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам на кожний день. І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого! Євангеліє від Луки, 11
З Оливної гори добре видно стародавній Єрусалим, а внизу, на її схилах, знаходиться Гефсиманський сад. На місці ж, де Ісус дав учням взірець молитви, споруджено церкву Pater Noster.
Історія її виникнення пов'язана з італійкою Аурелією де Боссі, що жила у 19 столітті та була родичкою Наполеона ІІІ, принцесою де ля Тур де Оверн. Вона провадила розкішне життя дами з вищого світу, тричі виходила заміж, захоплювалася різними видами мистецтва. Але справжню втіху Аурелія мала від молитви "Отче наш", яку вона вважала великим одкровенням Ісуса для всіх людей. Саме тому сімнадцять років свого життя принцеса присвятила пошукам "того самого місця" на Елеонській горі. Зрештою їй пощастило: розкопки виявили стародавній грот, який Аурелія проголосила місцем Господньої молитви. Вона ж забезпечила і спорудження церкви, а потому передала її у власність католицького Ордену Кармеліток.
Нині на стінах та в галереях монастиря Pater Noster викладено мозаїкою молитву "Отче наш" майже всіма мовами світу. Знайшов я там українську, російську і навіть... старослов'янську.
Вперше я потрапив до Єрусалима ввечері. З арабського готелю на Оливній горі ми відправилися в сучасну частину міста. Це була субота, сонце вже сідало й день покою (шабат, що триває від заходу сонця до заходу) от-от мав закінчитися. Тож людей було не багато, а всі крамниці та кафе лише готувалися до відкриття.
Пам'ятай день суботній, щоб святити його!
Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.
Мене одразу здивувало те, що сучасні квартали Єрусалима мало відрізнялися від більшості великих міст світу. Затишні алейки, лавки в тіні невеликих охайних дерев, гостинні кав'ярні та ресторани, яскраві вітрини бутіків - все як і всюди в Європі, чи Азії, чи на будь-якому континенті. Але щойно ми попрямували вузькими вулицями ближче до Храму Гробу Господнього, як все навколо почало стрімко змінюватися, немов ми летіли у давнину на машині часу. Навіть люди навколо стали іншими, адже більшість із них була так само, як і ми - іноземцями, паломниками чи туристами, які здалеку прибули до Святої Землі.
Єрусалиму понад 3500 років. У Біблії він вперше згадується під назвою Салим (Шалем):
І почув Аврам, що небіж його взятий у неволю, та й узброїв своїх вправних слуг, що в домі його народились, три сотні й вісімнадцять, і погнався до Дану. І він поділився на гурти вночі, він та раби його, і розбив їх, і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч Дамаска. І вернув він усе добро, а також Лота, небожа свого, і добро його повернув, а також жінок та людей. Тоді цар Содому вийшов назустріч йому, як він повертався, розбивши Кедор-Лаомера та царів, що були з ним, до долини Шаве, вона тепер долина Царська. А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього. Буття, 14
За тисячу років до р.х. цар Давид заволодів цим ханаанським містом та зробив його столицею Ізраїлю. Його син Соломон збудував тут перший Храм. Та в 5 ст. до н.є. його зруйнували вавілоняни. Повернувшись з вавілонського полону, іудеї відбудували Храм. Він простояв до 70 року н.є., коли римляни зруйнували не лише Храм, а й усе місто.
Пізніші споруди на місці стародавнього Єрусалима майже повністю поховали його під собою. Сучасні розкопки свідчать, що залишки стародавніх вулиць знаходяться на глибині 10-15 метрів.
Історія, що тут сталася два тисячоліття тому, була унікальною навіть для сучасників Ісуса, які вже бачили немало чудес, вчинених Богом через Нього. Адже Ісус воскресив не просто щойно померлу людину, а Лазаря, тіло якого вже чотири дні пролежало у гробі, тож ні в кого не було сумнівів у смерті покійного. Пригадаємо, як це було:
Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти. А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла. Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!... Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею. А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був. Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею. Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш? Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить. А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла. Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його. А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає. Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже. Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар. І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього. Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати. Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі. А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять. І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх. Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат... Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог! Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат! Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне. Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це? Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ. І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе! А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла. А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його. Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там. Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат! А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам, і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися! І закапали сльози Ісусові... А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його! А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер? Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав. Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі... Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш? І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене. І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив... І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували. Євангеліє від Івана, 11
Згідно з пізнішими переказами, після воскресіння Лазар прожив ще тридцять років. Він став учнем Христа та служив єпископом на Кіпрі.
Найдавніше місто світу. Гора Спокус.
Після смерті Мойсея похід ізраїльського народу до Обіцяної Землі очолив Ісус Навін. Вони перейшли Йордан і перше місто, що стало на шляху до мети, був стародавній Єрихон. Його стіни вважалися непоборними, та Бог звелів ізраїльтянам обходити маршем навколо мурів сім днів. А на сьомий день - ще й сім разів. Тоді сталося диво: І закричав народ, і засурмили в сурми. І сталося, як народ почув голос сурми, і закричав народ гучним криком, то впав мур на своєму місці, а народ увійшов до міста, кожен перед себе. І здобули вони те місто. Книга Ісуса Навина, розділ 6
Це сталося 3500 років тому. А на початку ХХ століття археологи розкопали руїни стародавнього міста, знайшли навіть залишки зруйнованого муру, а також з'ясували, що місто це - найдавніше з усіх, відомих науці. Воно існувало ще у 3-4 тисячоліттях до Р.Х.
Тепер перенесемося в євангельські часи.
Коли ж Ісус хрестився в Йордані, то повів його Дух у пустелю, для спокуси від диявола:
І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів. І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами! А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих. Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму, та й каже Йому: Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги. Ісус відказав йому: Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого! Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу, та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся! Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому! Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому. Євангеліє від Матвія, розділ 4
За переказами, гора, що згадується в Євангеліях - Гора Спокус - це гора Каранталь неподалік Єрихона. На горі споруджено православний монастир. З неї дійсно відкривається чудовий краєвид.
Піднімаючись на цю гору під палючим солнцем, я втратив стільки вологи, що потім довго не міг вгамувати спрагу. На горі, на допомогу паломинкам, грецькі монахи завбачливо охолоджують воду та надають її усім, хто прагне. Але як тяжко було Ісусу, коли він ходив по пустелі та постився 40 днів?
Ріка Йордан тече з півночі Ізраїлю на південь, де впадає у Мертве море. Коли дванадцять колін Ізраїлю розподіляли Обіцяну Землю, три з них отримали наділи на східномоу березі Йордану.
Багато біблійних подій пов'язано з цією річкою. Її води розступилися перед ковчегом заповіту, коли ізраїльтяни після 40-річної подорожі пустелею вступали в землю, по якій тече молоко та мед.
Тут таки відбуваються і євангельські події: Іван Хреститель проповідує покаяння та хрестить у водах Йордану. Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене? А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його. І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!Євангеліє від Матвія, 3 розділ
Так вперше Ісус був об'явлений Христом перед ізраїльським народом.
Публікації
