Google+

Мандрівки святими місцями

Кожного, хто цікавиться історією та минувщиною, а також не байдужий до духовних пошуків, я запрошую до спілкування:
читайте, залишайте коментарі, діліться своїми думками, задавайте питання!

субота, 27 серпня 2022 р.

Монастир Сумела. Чи писав Лука ікони?

Монастир Сумела розташований на західних схилах потоку Діви Марії. Назва Сумела – це грецьке скорочення від Панагія ту Мелас (Παναγία Σουμελά), тобто «Богоматір Чорної (Гори)». Спрощений переклад - «Чорна Діва».

Монастир знаходиться на висоті 1200 метрів над рівнем моря.


За легендою, 385 року ченцю Варнаві наснилася матір Ісуса. Свята Марія вказала йому місце, де сховано ікону з її зображенням. А написав ту ікону не аби хто, а євангеліст Лука. Так Варнава прибув морем з грецьких Афін  до Трапезунда (так раніше називався Трабзон),і знайшов ікону і встановив її у святилище всередині печери на вузькому виступі крутої скелі. 


Та дослідники вважають, що монастир на цьому місці виник не раніше 6 століття. Багатьма елементами він нагадує церкви, видовбані в скелях Каппадокії. Те, що ми бачимо сьогодні, споруджено значно пізніше. А саме у 13-14 столітті, коли Сумела стала частиною православної держави Трапезунд. Тому сучасні історики називають справжнім засновником монастиря Трапезундського імператора Олексія III.

Пізніший час заснування підтверджують і найдавніші фрески, які вціліли на стінах монастиря - вони створені не раніше 14-15 століття. 

Кілька монархів Трапезунда короновані саме в цьому гірському монастирі, а не в столиці, що засвідчує високий статус Сумели в православній імперії.


Під час російської окупації, яка тривала з 18 квітня 1916  по 24 лютого 1918 року,  Сумела стала одним із центрів грецького спротиву. Причорноморські греки мріяли про незалежну Понтійську державу.., але не склалося. Після війни Греція та Туреччина домовилися про обмін населенням, тож місцеві греки мусили емігрувати до історичної Батьківщини. Вже в Греції, у місті Верія, вони заснували новий монастир, який також назвали Сумела.

1923 року всі грецькі ченці поспіхом виїхали із Сумели в Грецію. За кілька років туди ж вивезли і знамениту ікону.


Місце, де розташовано монастир, надзвичайно мальовниче. Схили густо поросли ялинами, а стрімкі гірські потоки вражають перехожих водограями. Подекуди вода тече просто по дорозі. 


Споглядаючи навколишню природу, трохи детальніше поговоримо про ікони та святого Луку. 

В Біблії, в Новому Заповіті,  ми знаходимо дві книги, автором яких є Лука - це Євангеліє та Дії Апостолів. Вони написані вишуканою грецькою мовою з дотриманням історичних канонів того часу, що демонструє високий рівень освіти автора. 

З історичних досліджень відомо, що Лука народився та жив у Сирійській Антіохії, був лікарем. Після проповіді перших послідовників  Ісуса Христа він приєднався до них і згодом став вірним супутником апостола Павла. 


За експертними оцінками, найдавніші з відомих ікон створені у шостому столітті. 

А тези про Луку як іконописця з’явилися в християнській традиції аж у 8 столітті. 

Згідно з переказами, Лука наживо зобразив Діву Марію з немовлям. Але Лука на початку Євангелія посилається на свідчення очевидців життя Ісуса Христа, сам не будучи одним з них. Євангеліє від Луки датоване 70 роком 1 століття.


Також, за свідченням апостола Павла, Лука був з ним до останнього, навіть у Римі, де зрештою апостола стратили за наказом імператора. 

У книзі Дії святих Апостолів, Лука приводить наступну проповідь Павла в Афінах:


Бог, Який створив світ і все, що в ньому, є Господом неба і землі. Він не живе в храмах, збудованих руками людей, і не вимагає служіння людських рук, ніби в чомусь має потребу. Він сам дає всім життя, дихання й усе інше. З одного чоловіка Він сотворив усі народи, щоб вони заселили цілу землю. Він установив часи та межі їхнього проживання, щоб вони шукали Бога й, відчуваючи Його, мабуть, знайшли, хоча Він і недалеко від кожного з нас. Бо в Ньому ми живемо, рухаємось та існуємо, як про це казали деякі з ваших поетів: «Ми Його нащадки».

Будучи нащадками Бога, ми не повинні думати, що божество – це щось майстерно виготовлене за замислом людей із золота, срібла або каміння. 

Отже, не зважаючи на часи незнання, Бог тепер наказує всім людям усюди покаятись; бо Він призначив день, коли судитиме світ по правді через Чоловіка, Якого обрав для цього, і дав усім незаперечні докази цього, воскресивши Його з мертвих.

.

Ці слова апостола неможливо поєднати з монастирями і помпезними храмами, оздобленими золотом та сріблом, а також іконами і статуями. Все це з'явилося значно пізніше, про що попереджали і застерігали і апостоли, і сам Ісус.


четвер, 27 січня 2022 р.

Сезам, Амастрія, Амасра

Отже, Туреччина, Чорне море, провінція Бартин, Амасра.

Місто засноване в 2 тисячолітті до н.е, в Пафлагонії. Спочатку воно називалося Сезам -

так само, як і річка неподалік. Давньогрецький поет Гомер згадує це місце в Ілліаді. 

Першими колонізували Сезам іонійські греки. А в 6 столітті до н.е. на чолі Гераклеї опинилася жінка - Амастріда. Вона була перською принцесою, племінницею Дарія третього, була в полоні і невільному заміжжі. А від іншого чоловіка Амастріда успадкувала царство. І місто отримало назву на її честь.  


Античний історик і батько географії, Страбон писав:

За річкою Парфенія іде Амастрія, місто, що має ім'я своєї засновниці. Воно споруджено на перешийку, з обох сторін якого розташовані гавані… 

Жінка на чолі держави - це було незвично для тих часів. Але Амастрія була успішною правителькою, випускала монети з власним зображенням і всіляко розвивала свої володіння. На жаль, рідні сини, щоб швидше прийти до влади, спричинили загибель матері, але й самі скоро поплатилися за це, втративши і життя, і царство.   

З ІІІ Століття до н.е. Амастріда входила до Понтійського царства, а з 70 року до н.е. місто опинилося під владою римлян. Вони спорудили тут фортецю, під якою знаходиться тунель, що веде до басейну з прісною водою.   

Вже з першого століття від Н.Х. після проповіді апостола Андрія тут з’явилися християни.

В часи Візантії Амастріду додатково зміцнили мурами і баштами, щоб захищатися від нападів арабів.  У 830 р. Амастріду розграбували нападники з язичницької Русі. 

З 1261 р. у місті закріпилися генуезці, які долучилися до розбудови фортеці, спорудили додаткові стіни та брами, але це не врятувало їх від поразки в протистоянні з османами. 

1460 року Султан Мехмед II Фатіх Завойовник наблизившись до міста, був вражений його красою і не хотів, щоб воно постраждало від штурму. Тож він умовив очільника фортеці здатися без бою. 

Відтоді Амастріда називається Амасра. 

Сьогодні це місто є улюбленим місцем відпочинку мешканців Анкари і Стамбула. Воно славиться своїми рибними ресторанами та затишними готелями. 

Сезам, Амастрида, Амасра - як і 3000 років тому це невеличке місто населене добрими і гостинними людьми, які люблять і доглядають його.

вівторок, 11 січня 2022 р.

Сіноп

 

В давнину Сіноп, або Сінопа (грец. Σινόπη), це була одна з головних грецьких колоній на південному березі Чорного моря, на півострові Пафлагонского узбережжя. За переказами, засновником Синопи був один з аргонавтів Ясона - Автолік. Назву міста пов’язують з німфою Синопа), яку викрав Аполлон. За іншими оповідками, Синопа була спритною амазонкою. Пізніше Сінопу колонізували іонійці з Мілета.  Місто чеканило власні монети, які збереглися донині. 



Зручне розташування і дві гавані Сінопа сприяли торгівлі і збагаченню міста. Звідси розвозили кіновар, яку добували в Каппадокії - цей сульфід ртуті здавна використовували для виготовлення червоної фарби 


Сіноп був батьківщиною Діогена.

Цей давньогрецький філософ нібито жив у діжці (насправді це був піфос - велика глиняна посудина для зберігання вина) 

Якось сам Олександр Македонський сказав мудрецю: «Проси в мене чого хочеш». А той відповів «Відійди, ти затуляєш мені сонце». Втім, це вже було не в Сінопі, а в Корінфі, бо Діоген втік з рідного міста і потім мандрував грецькими провінціями.


132 до н. е.   Тут народився та вивчився Мітрідат Евпатор, який згодом став царем Понтії, а відтак  Сіноп став резиденцією понтійського царства.

Під владою Євпатора також були Колхіда, Боспор, Пафлагонія, Каппадокія і Галатія.

Саме за його царювання в Сінопі  спорудили фортецю, яка збереглася й донині. 

Бастіони фортеці були заввишки 25 метрів і мали ширину 8. А загальна довжина бастіонів і стін становила 2 кілометри.


У 45 році до нх  Сіноп колонізували римляни

В І столітті єпископом в місті Синоп був апостол Філолог, якого поставив на це служіння апостол Андрій Первозванний. А апостол Павло наприкінці послання до Римлян передає численні вітання і з поміж інших згадує і Філолога  (Рим. 16, 15),

Під час свого служіння Філолог зазнав багато скорбот та переслідувань від язичників, але багатьох людей він привів до віри Христової.



У 4 столітті н.е. головним містом Понта стала Амасія, а Сіноп почав занепадати.  

З 1204 року місто увійшло до складу імперії Трапезунд, та вже через 10 років сельджукський султан завоював Сіноп. І як годиться,  тут же переробив усі грецькі церкви на мечеті.

Турецька вимова назви міста - Sinob. До 19 століття  Sinob був головним містом   в османській провінції Кастамона. Османи жили на заході, а на сході залишався грецький квартал. В ті часв Синопі мешкало до 10 тисяч людей. Це були приблизно порівну турки та греки. 



На початку 17 століття  Сіноп періодично атакували українські козаки під проводом Петра Сагайдачного.


 1853 року місто постраждало від пожежі під час Синопської Битви.   

Хоча в Росії цю подію видають за велику військову перемогу, цивілізований світ кваліфікує її як військовий злочин. Розважте самі: Нахімов втратив лише 37 моряків, натомість без будь-якої необхідності знищив до 3000 турецьких з ескадри Осман Паши, а також тисячі мирних мешканців, розстрілюючи з гармат житлові квартали Синопа.  

Сінопська різанина - так її назвала британська преса.



І саме після такої демонстративної жорстокості Франція і Великобританія вступили у війну на Чорному морі. Вже через рік після Сінопської битви адмірал Нахімов був змушений затопити власний флот в Севастопольській бухті, а згодом і сам він загинув на обороні Севастополя. А Росія замість панування на Чорному морі втратила й те, що мала, підписавши капітуляцію, за умовами якої їй заборонялося мати чорноморський флот та берегові укріплення в регіоні.  



Це найпівнічніша точка точка Туреччини - мис Інджебурун. Маяк споруджено 1863 року. На протилежному березі, за 272 кілометри звідси знаходиться  найпівденніша точка України -  мис Сарич в Севастополі.

І не забуваймо, що Крим - це Україна!