Монастир Сумела. Чи писав Лука ікони?

Монастир Сумела розташований на західних схилах потоку Діви Марії. Назва Сумела – це грецьке скорочення від Панагія ту Мелас (Παναγία Σουμελά), тобто «Богоматір Чорної (Гори)». Спрощений переклад - «Чорна Діва».

Монастир знаходиться на висоті 1200 метрів над рівнем моря.

За легендою, 385 року ченцю Варнаві наснилася матір Ісуса. Свята Марія вказала йому місце, де сховано ікону з її зображенням. А написав ту ікону не аби хто, а євангеліст Лука. Так Варнава прибув морем з грецьких Афін  до Трапезунда (так раніше називався Трабзон),і знайшов ікону і встановив її у святилище всередині печери на вузькому виступі крутої скелі. 

Та дослідники вважають, що монастир на цьому місці виник не раніше 6 століття. Багатьма елементами він нагадує церкви, видовбані в скелях Каппадокії. Те, що ми бачимо сьогодні, споруджено значно пізніше. А саме у 13-14 столітті, коли Сумела стала частиною православної держави Трапезунд. Тому сучасні історики називають справжнім засновником монастиря Трапезундського імператора Олексія III.

Пізніший час заснування підтверджують і найдавніші фрески, які вціліли на стінах монастиря - вони створені не раніше 14-15 століття. 

Кілька монархів Трапезунда короновані саме в цьому гірському монастирі, а не в столиці, що засвідчує високий статус Сумели в православній імперії.

Під час російської окупації, яка тривала з 18 квітня 1916  по 24 лютого 1918 року,  Сумела стала одним із центрів грецького спротиву. Причорноморські греки мріяли про незалежну Понтійську державу.., але не склалося. Після війни Греція та Туреччина домовилися про обмін населенням, тож місцеві греки мусили емігрувати до історичної Батьківщини. Вже в Греції, у місті Верія, вони заснували новий монастир, який також назвали Сумела.

1923 року всі грецькі ченці поспіхом виїхали із Сумели в Грецію. За кілька років туди ж вивезли і знамениту ікону.

Місце, де розташовано монастир, надзвичайно мальовниче. Схили густо поросли ялинами, а стрімкі гірські потоки вражають перехожих водограями. Подекуди вода тече просто по дорозі. 

Споглядаючи навколишню природу, трохи детальніше поговоримо про ікони та святого Луку. 

В Біблії, в Новому Заповіті,  ми знаходимо дві книги, автором яких є Лука - це Євангеліє та Дії Апостолів. Вони написані вишуканою грецькою мовою з дотриманням історичних канонів того часу, що демонструє високий рівень освіти автора. 

З історичних досліджень відомо, що Лука народився та жив у Сирійській Антіохії, був лікарем. Після проповіді перших послідовників  Ісуса Христа він приєднався до них і згодом став вірним супутником апостола Павла. 

За експертними оцінками, найдавніші з відомих ікон створені у шостому столітті. 

А тези про Луку як іконописця з’явилися в християнській традиції аж у 8 столітті. 

Згідно з переказами, Лука наживо зобразив Діву Марію з немовлям. Але Лука на початку Євангелія посилається на свідчення очевидців життя Ісуса Христа, сам не будучи одним з них. Євангеліє від Луки датоване 70 роком 1 століття.

Також, за свідченням апостола Павла, Лука був з ним до останнього, навіть у Римі, де зрештою апостола стратили за наказом імператора. 

У книзі Дії святих Апостолів, Лука приводить наступну проповідь Павла в Афінах:

Бог, Який створив світ і все, що в ньому, є Господом неба і землі. Він не живе в храмах, збудованих руками людей, і не вимагає служіння людських рук, ніби в чомусь має потребу. Він сам дає всім життя, дихання й усе інше. З одного чоловіка Він сотворив усі народи, щоб вони заселили цілу землю. Він установив часи та межі їхнього проживання, щоб вони шукали Бога й, відчуваючи Його, мабуть, знайшли, хоча Він і недалеко від кожного з нас. Бо в Ньому ми живемо, рухаємось та існуємо, як про це казали деякі з ваших поетів: «Ми Його нащадки».

Будучи нащадками Бога, ми не повинні думати, що божество – це щось майстерно виготовлене за замислом людей із золота, срібла або каміння. 

Отже, не зважаючи на часи незнання, Бог тепер наказує всім людям усюди покаятись; бо Він призначив день, коли судитиме світ по правді через Чоловіка, Якого обрав для цього, і дав усім незаперечні докази цього, воскресивши Його з мертвих.

.

Ці слова апостола неможливо поєднати з монастирями і помпезними храмами, оздобленими золотом та сріблом, а також іконами і статуями. Все це з'явилося значно пізніше, про що попереджали і застерігали і апостоли, і сам Ісус.

Сіноп

 

В давнину Сіноп, або Сінопа (грец. Σινόπη), це була одна з головних грецьких колоній на південному березі Чорного моря, на півострові Пафлагонского узбережжя. За переказами, засновником Синопи був один з аргонавтів Ясона - Автолік. Назву міста пов’язують з німфою Синопа), яку викрав Аполлон. За іншими оповідками, Синопа була спритною амазонкою. Пізніше Сінопу колонізували іонійці з Мілета.  Місто чеканило власні монети, які збереглися донині. 

Зручне розташування і дві гавані Сінопа сприяли торгівлі і збагаченню міста. Звідси розвозили кіновар, яку добували в Каппадокії - цей сульфід ртуті здавна використовували для виготовлення червоної фарби 

Сіноп був батьківщиною Діогена.

Цей давньогрецький філософ нібито жив у діжці (насправді це був піфос - велика глиняна посудина для зберігання вина) 

Якось сам Олександр Македонський сказав мудрецю: «Проси в мене чого хочеш». А той відповів «Відійди, ти затуляєш мені сонце». Втім, це вже було не в Сінопі, а в Корінфі, бо Діоген втік з рідного міста і потім мандрував грецькими провінціями.

132 до н. е.   Тут народився та вивчився Мітрідат Евпатор, який згодом став царем Понтії, а відтак  Сіноп став резиденцією понтійського царства.

Під владою Євпатора також були Колхіда, Боспор, Пафлагонія, Каппадокія і Галатія.

Саме за його царювання в Сінопі  спорудили фортецю, яка збереглася й донині. 

Бастіони фортеці були заввишки 25 метрів і мали ширину 8. А загальна довжина бастіонів і стін становила 2 кілометри.

У 45 році до нх  Сіноп колонізували римляни

В І столітті єпископом в місті Синоп був апостол Філолог, якого поставив на це служіння апостол Андрій Первозванний. А апостол Павло наприкінці послання до Римлян передає численні вітання і з поміж інших згадує і Філолога  (Рим. 16, 15),

Під час свого служіння Філолог зазнав багато скорбот та переслідувань від язичників, але багатьох людей він привів до віри Христової.

У 4 столітті н.е. головним містом Понта стала Амасія, а Сіноп почав занепадати.  

З 1204 року місто увійшло до складу імперії Трапезунд, та вже через 10 років сельджукський султан завоював Сіноп. І як годиться,  тут же переробив усі грецькі церкви на мечеті.

Турецька вимова назви міста - Sinob. До 19 століття  Sinob був головним містом   в османській провінції Кастамона. Османи жили на заході, а на сході залишався грецький квартал. В ті часв Синопі мешкало до 10 тисяч людей. Це були приблизно порівну турки та греки. 

На початку 17 століття  Сіноп періодично атакували українські козаки під проводом Петра Сагайдачного.

 1853 року місто постраждало від пожежі під час Синопської Битви.   

Хоча в Росії цю подію видають за велику військову перемогу, цивілізований світ кваліфікує її як військовий злочин. Розважте самі: Нахімов втратив лише 37 моряків, натомість без будь-якої необхідності знищив до 3000 турецьких з ескадри Осман Паши, а також тисячі мирних мешканців, розстрілюючи з гармат житлові квартали Синопа.  

Сінопська різанина - так її назвала британська преса.

І саме після такої демонстративної жорстокості Франція і Великобританія вступили у війну на Чорному морі. Вже через рік після Сінопської битви адмірал Нахімов був змушений затопити власний флот в Севастопольській бухті, а згодом і сам він загинув на обороні Севастополя. А Росія замість панування на Чорному морі втратила й те, що мала, підписавши капітуляцію, за умовами якої їй заборонялося мати чорноморський флот та берегові укріплення в регіоні.  

Це найпівнічніша точка точка Туреччини - мис Інджебурун. Маяк споруджено 1863 року. На протилежному березі, за 272 кілометри звідси знаходиться  найпівденніша точка України -  мис Сарич в Севастополі.

І не забуваймо, що Крим - це Україна!

На могилі Роксолани

25 січня 2019 року українські дипломати в Туреччині відстояли нарешті історичну справедливість стосовно нашої легендарної землячки - Роксолани - уроженки Рогатина (1505 року це була Польща, але нині - Україна) Анастасії Лісовської. А саме - до інформаційного стенду біля гробниці внесли суттєву правку: "Sultan Sleyman n kars Hrrem Sultan (Roxalana) Ukraynaldr ve o Sultan Selim in annesidir".
 Тепер не буде плутанини щодо її походження і натяку на нібито російське коріння. Хоча саме прізвисько Роксолана говорить про Русь, тільки це наша Русь, яка нині Україна і яка не має стосунку до РФ чи Московії (країни Моксель).

Від себе додам, що недоімперія постійно підкрадає собі історію, тому нинішня правка - не перша навіть у випадку з Роксоланою. 2008 року я помітив, що в описі для туристів і паломників, що знаходиться в самому мавзолеї, також поверх тексту, що спотворював правду, довелось розмістити слово UKRAYNA.

Демре - місто Санта Клауса

Святий Миколай (Дід Мороз) був реальною людиную, єпископом Лікії. Він жив в кінці ІІІ - на початку ІV стлоліття.





Демре (Мирра) - місто, де його поховали - знаходиться в Туреччині, на узбережжі Середземного моря.
Тут 60 року н.е. апостол Павло започаткував одну з перших християнських громад (церков).

Каппадокія

Буквальний переклад: "Країна коней", бо з давніх часів, в добу Хеттів ця земля славилася гарними чистокровними кіньми. Сьогодні це область в Туреччині, до якої однаково далеко добиратися і з боку Стамбула (повз Анкару), і з боку курортів Середземного або Егейського морів ( Анталії чи Мармариса).



Якщо хто їхатиме в Кападокію з півночі, то спершу побачить солоне озеро Туз. Турки добувають тут більшу частину харчової солі.

Звісно, в цю дивовижну, казкову область можливо прилетіти й на літаку - у її центрі  є аеродром. Але то для особливо заможних :)
Більшість людей приїздять на автобусах, а екскурсія триває від двох діб до тижня. Я б не відмовився пробути там хоч місяць - усе одно не встачило б часу обійти та оглянути усе.
В Біблії ця земля згадується двічі:
її представники були в Єерусалимі в день Пятдесятниці серед тих, хто чув, як 120 людей говорили іншими мовами після того, як на них зійшов Дух Святий:
...Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фрігії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими! Дії Апостолів, 2:9-11
Також апостол Петро у своєму Першому посланні згадує зпоміж інших і братів з Каппадокії: Петро, апостол Ісуса Христа, захожанам Розпорошення: Понту, Галатії, Каппадокії, Азії й Віфінії, вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир! 1 Петра,1:1-2

Це свідчить, щовже з І-го століття н.е. тут були християни.

Це грецька церква Св.Теодора, споруда не надто старовинна, нині не діє. Розташована в містечку Дерінкюю (Глибокий Колодязь)  - за назвою розкопаного підземного міста. Воно має 8-9 поверхів вглиб, сягає до підземних вод.
  Перші християни знаходили в ньому прихисток від переслідувань язичників, завойовників та навали арабів-мусульман. Всередині підземних приміщень цілий рік зберігається постійна температура, приблизно 13 градусів. Це дозволяло мешканцям довго зберігати запаси продовольства.

Круглі камені, що закривають вхідні отвори на вищих поверхах, схожі на той, що закривав вихід з гробниці Ісуса Христа. Але якщо гробницю неможливо було відкрити зсередини, то в підземному місті було навпаки - неприступний вхід зовні. Для того, щоб відкотити камінь, треба було вставити у спеціальний отвір деревко. Отвір зовні був відсутній. Це захищало поверхи міста від непроханих гостей.  Дослідниками розкопані підземні галереї та багато приміщень, серед яких є навіть стайня для коней:

Період  раннього середньовіччя, починаючи з 4-го століття, зробив Каппадокію ще відомішою: тут "жили й працювали" отці-каппадокійці, найвідоміші з яких - Григорій Богослов, Василь Великий та Іоан Златоуст.

Пізніше в Дерінкюю та подібних до нього містах переховувались перші шанувальники ікон - в часи, коли на них повставали інші християни, які вважали неприпустимим поклоніння зображенням.

В церквах, що висічені всередині скель, збереглося багато настінних розписів 11-13 ст.
  Каппадокія також відома своїми нзвичайними природними утвореннями:

Дивацькі форми породжують усілякі легенди та небилиці.
Назви промовляють самі за себе:

Виноградники Паши...

в Долині Фей...

Вчені пояснюють усе так: виверження вулканів + вивітрювання впродовж мільйонів років.

Я вірю, що все значно простіше: ПОТОП.

Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори. І був дощ на землі сорок день і сорок ночей. Буття, 7:11-12

От і повимивало! 
Не потрібно ніякаких мільйонів років, адже двоє дорослих людей за день роботи звичайними кирками й лопатами здатні "вигризти" у тутешній скелі одну повноцінну житлову кімнату. А якщо людей та часу буде більше:

вони можуть ось таку скелю перетворити на фортецю!
Секрет полягає у складі породи: особливий вулканічний туф - досить м'який та піддатний.
А ще завдяки йому скелі Каппадокії приємного рожевого віддінку.
Турки справедливо вважають Каппадокію одним із символів своєї країни:
Величні кам'яні гриби неподалік міста Ургюп біля підніжжя Вершини Бажань,

можна упізнати й на 50-ліровій турецькій купюрі.
Мер Ургюпа сказав нам:
Я не розумію, чому до нас, в район, де так багато християнських святинь, приїздять тисячі туристів з далекої Японії, а з християнської України гості бувають так рідко...

Троя

Стародавня Троя, оспівана Гомером, яку знайшов Генріх Шліман у 70-х роках 19 століття. За 30 км від місця розкопок на набережній турецького міста Чанаккале стоїть бутафорний кінь з фільму "Троя" (2004)
Звісно від самої Трої мало що лишилося. Її уламки поховані під нашаруваннями кількох наступних епох. До того ж сучасні дослідники висловлють сумнів що це саме те місце. Але принаймні більш достеменного поки що не знайшли.

Ефес

Це стародавнє місто було засноване за півтори тисячі років до Р.Х., пережило безліч  воєн і природних катаклізмів, але його руїни збереглися до наших днів.
Тут було одне із 7-ми чудес стародавнього світу, тут проповідував апостол Павло, тут він зо звірами боровся ( 1 Кор. 15:32), тут прожили останні роки життя апостол Іван та Марія, матір Ісуса Христа.
До Ангола Церкви в Ефесі напиши...

"Один час Ефес був центром християнського життя в Малій Азії. Після зруйнування міста готами 262 р. слова попередження в Об'явленні, 2:5 здійснилися буквально;  в усіх околицях поблизу великих руїн не зустрінеш жодного християнина."
(Біблійний словник Е..Нюстрема)