Святий Миколай (Дід Мороз) був реальною людиную, єпископом Лікії. Він жив в кінці ІІІ - на початку ІV стлоліття.
Демре (Мирра) - місто, де його поховали - знаходиться в Туреччині, на узбережжі Середземного моря.
Тут 60 року н.е. апостол Павло започаткував одну з перших християнських громад (церков).
Дід Мороз - улюбленець дітлахів та персонаж багатьох казок, неодмінний атрибут святкування Нового Року на пост-радянському просторі.
А Санта Клаус - його західний аналог?
Виявляється, це не зовсім так. Адже Санта Клаус - це Святий Миколай. Він, на відміну від Дідуся Мороза, не міфічний, а цілком реальний персонаж. Правда, мешкав він далеко від півночі, в досить теплих широтах.
Миколай жив у 3-4 ст. н.е. та був єпископом Лікії, стародавньої держави, яка у його часи мала столицю в місті Мірра (Демре). (дивись мій попередній допис Демре - місто Санта Клауса ) Тоді це була римська провінція в Малій Азії, сьогодні - частина турецької провінції Анталія, відомої своїми курортами та готелями.
Отже, хто для Вас рідніший: Дід Мороз чи Санта Клаус? (голосуйте вгорі блогу)
Це столиця Єгипту, Каїр - мегаполіс з 20 мільйонами жителів.
Десь тут дві тисячі років тому Йосип та Марія з маленьким Ісусом, прожили кілька років, рятуючись від переслідування Ірода:
...Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з'явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити.І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту.І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого.
...Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з'явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив:Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини.Євангеліє від Матвія. 2:13-20
На жаль, мені не довелося потрапити в церкву, споруджену "на тому самому місці", бачив її лише здалеку, з вікна автобуса.
Перший світанковий промінь на Горі Мойсея (Сінаї).
Заради цього видовища паломники починають сходження о 2-й годині ночі.
Такий буває тільки на світанку, за умов гарної погоди.
З погодою нам не пощастило - був сніг, грім з блискавкою, крига на сходинках та пронизливий вітер. Загалом - справжнє випробування.
Бедуїни кажуть, що така погода трапляється тут один раз на три роки.
З першими променями сонця від гори Мойсея тінь падає на найближчу гору та залишає на ній чіткий силует
Сучасні вчені оскаржують історичність саме цього Сінаю та вказують на зовсім іншу гору, розташовану ближче до Ізраїлю, на території Саудівської Аравії.
Апостол Павло також свідчив, що гора Мойсея знаходиться в Аравії:
Бо Агар то гора Сінай в Арабії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у рабстві з своїми дітьми.Послання до Галатів, 4:25
На вершині гори Сінай тепер невеликий монастир.
А біля підніжжя гори - монастир Св.Катерини - можливо, перший християнський монастир. У ньому "зберігається" Неопалима Купина. В ньому ж - колодязь Мойсея.
Десь тут, у цих лавових горах, "завелися" й перші християнські самітники.
У розселинах місцевих скель мешкав Антоній - один з перших відомих християнських самітників-аскетів.
Піраміди, які, за деякими данними споруджували й іудеї, коли перебували в в рабстві.
Небагато збереглося від минулої величі. Голуби знайшли для себе притулок у сфінксі і таким чином внесли в нього хоч якесь життя.
Буквальний переклад: "Країна коней", бо з давніх часів, в добу Хеттів ця земля славилася гарними чистокровними кіньми. Сьогодні це область в Туреччині, до якої однаково далеко добиратися і з боку Стамбула (повз Анкару), і з боку курортів Середземного або Егейського морів ( Анталії чи Мармариса).
Якщо хто їхатиме в Кападокію з півночі, то спершу побачить солоне озеро Туз. Турки добувають тут більшу частину харчової солі.
Звісно, в цю дивовижну, казкову область можливо прилетіти й на літаку - у її центрі є аеродром. Але то для особливо заможних :)
Більшість людей приїздять на автобусах, а екскурсія триває від двох діб до тижня. Я б не відмовився пробути там хоч місяць - усе одно не встачило б часу обійти та оглянути усе.
В Біблії ця земля згадується двічі:
її представники були в Єерусалимі в день Пятдесятниці серед тих, хто чув, як 120 людей говорили іншими мовами після того, як на них зійшов Дух Святий: ...Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фрігії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими! Дії Апостолів, 2:9-11
Також апостол Петро у своєму Першому посланні згадує зпоміж інших і братів з Каппадокії: Петро, апостол Ісуса Христа, захожанам Розпорошення: Понту, Галатії, Каппадокії, Азії й Віфінії, вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир!1 Петра,1:1-2
Це свідчить, щовже з І-го століття н.е. тут були християни.
Це грецька церква Св.Теодора, споруда не надто старовинна, нині не діє. Розташована в містечку Дерінкюю (Глибокий Колодязь) - за назвою розкопаного підземного міста. Воно має 8-9 поверхів вглиб, сягає до підземних вод.
Перші християни знаходили в ньому прихисток від переслідувань язичників, завойовників та навали арабів-мусульман. Всередині підземних приміщень цілий рік зберігається постійна температура, приблизно 13 градусів. Це дозволяло мешканцям довго зберігати запаси продовольства.
Круглі камені, що закривають вхідні отвори на вищих поверхах, схожі на той, що закривав вихід з гробниці Ісуса Христа. Але якщо гробницю неможливо було відкрити зсередини, то в підземному місті було навпаки - неприступний вхід зовні. Для того, щоб відкотити камінь, треба було вставити у спеціальний отвір деревко. Отвір зовні був відсутній. Це захищало поверхи міста від непроханих гостей. Дослідниками розкопані підземні галереї та багато приміщень, серед яких є навіть стайня для коней:
Період раннього середньовіччя, починаючи з 4-го століття, зробив Каппадокію ще відомішою: тут "жили й працювали" отці-каппадокійці, найвідоміші з яких - Григорій Богослов, Василь Великий та Іоан Златоуст.
Пізніше в Дерінкюю та подібних до нього містах переховувались перші шанувальники ікон - в часи, коли на них повставали інші християни, які вважали неприпустимим поклоніння зображенням.
В церквах, що висічені всередині скель, збереглося багато настінних розписів 11-13 ст.
Каппадокія також відома своїми нзвичайними природними утвореннями:
Дивацькі форми породжують усілякі легенди та небилиці.
Назви промовляють самі за себе:
Виноградники Паши...
в Долині Фей...
Вчені пояснюють усе так: виверження вулканів + вивітрювання впродовж мільйонів років.
Я вірю, що все значно простіше: ПОТОП.
Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори. І був дощ на землі сорок день і сорок ночей. Буття, 7:11-12
От і повимивало!
Не потрібно ніякаких мільйонів років, адже двоє дорослих людей за день роботи звичайними кирками й лопатами здатні "вигризти" у тутешній скелі одну повноцінну житлову кімнату. А якщо людей та часу буде більше:
вони можуть ось таку скелю перетворити на фортецю!
Секрет полягає у складі породи: особливий вулканічний туф - досить м'який та піддатний.
А ще завдяки йому скелі Каппадокії приємного рожевого віддінку.
Турки справедливо вважають Каппадокію одним із символів своєї країни:
Величні кам'яні гриби неподалік міста Ургюп біля підніжжя Вершини Бажань,
можна упізнати й на 50-ліровій турецькій купюрі.
Мер Ургюпа сказав нам:
Я не розумію, чому до нас, в район, де так багато християнських святинь, приїздять тисячі туристів з далекої Японії, а з християнської України гості бувають так рідко...
Стародавня Троя, оспівана Гомером, яку знайшов Генріх Шліман у 70-х роках 19 століття. За 30 км від місця розкопок на набережній турецького міста Чанаккале стоїть бутафорний кінь з фільму "Троя" (2004)
Звісно від самої Трої мало що лишилося. Її уламки поховані під нашаруваннями кількох наступних епох. До того ж сучасні дослідники висловлють сумнів що це саме те місце. Але принаймні більш достеменного поки що не знайшли.
Це стародавнє місто було засноване за півтори тисячі років до Р.Х., пережило безліч воєн і природних катаклізмів, але його руїни збереглися до наших днів.
Тут було одне із 7-ми чудес стародавнього світу, тут проповідував апостол Павло, тут він зо звірами боровся ( 1 Кор. 15:32), тут прожили останні роки життя апостол Іван та Марія, матір Ісуса Христа. До Ангола Церкви в Ефесі напиши...
"Один час Ефес був центром християнського життя в Малій Азії. Після зруйнування міста готами 262 р. слова попередження в Об'явленні, 2:5 здійснилися буквально; в усіх околицях поблизу великих руїн не зустрінеш жодного християнина."
(Біблійний словник Е..Нюстрема)