Сіноп

 

В давнину Сіноп, або Сінопа (грец. Σινόπη), це була одна з головних грецьких колоній на південному березі Чорного моря, на півострові Пафлагонского узбережжя. За переказами, засновником Синопи був один з аргонавтів Ясона - Автолік. Назву міста пов’язують з німфою Синопа), яку викрав Аполлон. За іншими оповідками, Синопа була спритною амазонкою. Пізніше Сінопу колонізували іонійці з Мілета.  Місто чеканило власні монети, які збереглися донині. 

Зручне розташування і дві гавані Сінопа сприяли торгівлі і збагаченню міста. Звідси розвозили кіновар, яку добували в Каппадокії - цей сульфід ртуті здавна використовували для виготовлення червоної фарби 

Сіноп був батьківщиною Діогена.

Цей давньогрецький філософ нібито жив у діжці (насправді це був піфос - велика глиняна посудина для зберігання вина) 

Якось сам Олександр Македонський сказав мудрецю: «Проси в мене чого хочеш». А той відповів «Відійди, ти затуляєш мені сонце». Втім, це вже було не в Сінопі, а в Корінфі, бо Діоген втік з рідного міста і потім мандрував грецькими провінціями.

132 до н. е.   Тут народився та вивчився Мітрідат Евпатор, який згодом став царем Понтії, а відтак  Сіноп став резиденцією понтійського царства.

Під владою Євпатора також були Колхіда, Боспор, Пафлагонія, Каппадокія і Галатія.

Саме за його царювання в Сінопі  спорудили фортецю, яка збереглася й донині. 

Бастіони фортеці були заввишки 25 метрів і мали ширину 8. А загальна довжина бастіонів і стін становила 2 кілометри.

У 45 році до нх  Сіноп колонізували римляни

В І столітті єпископом в місті Синоп був апостол Філолог, якого поставив на це служіння апостол Андрій Первозванний. А апостол Павло наприкінці послання до Римлян передає численні вітання і з поміж інших згадує і Філолога  (Рим. 16, 15),

Під час свого служіння Філолог зазнав багато скорбот та переслідувань від язичників, але багатьох людей він привів до віри Христової.

У 4 столітті н.е. головним містом Понта стала Амасія, а Сіноп почав занепадати.  

З 1204 року місто увійшло до складу імперії Трапезунд, та вже через 10 років сельджукський султан завоював Сіноп. І як годиться,  тут же переробив усі грецькі церкви на мечеті.

Турецька вимова назви міста - Sinob. До 19 століття  Sinob був головним містом   в османській провінції Кастамона. Османи жили на заході, а на сході залишався грецький квартал. В ті часв Синопі мешкало до 10 тисяч людей. Це були приблизно порівну турки та греки. 

На початку 17 століття  Сіноп періодично атакували українські козаки під проводом Петра Сагайдачного.

 1853 року місто постраждало від пожежі під час Синопської Битви.   

Хоча в Росії цю подію видають за велику військову перемогу, цивілізований світ кваліфікує її як військовий злочин. Розважте самі: Нахімов втратив лише 37 моряків, натомість без будь-якої необхідності знищив до 3000 турецьких з ескадри Осман Паши, а також тисячі мирних мешканців, розстрілюючи з гармат житлові квартали Синопа.  

Сінопська різанина - так її назвала британська преса.

І саме після такої демонстративної жорстокості Франція і Великобританія вступили у війну на Чорному морі. Вже через рік після Сінопської битви адмірал Нахімов був змушений затопити власний флот в Севастопольській бухті, а згодом і сам він загинув на обороні Севастополя. А Росія замість панування на Чорному морі втратила й те, що мала, підписавши капітуляцію, за умовами якої їй заборонялося мати чорноморський флот та берегові укріплення в регіоні.  

Це найпівнічніша точка точка Туреччини - мис Інджебурун. Маяк споруджено 1863 року. На протилежному березі, за 272 кілометри звідси знаходиться  найпівденніша точка України -  мис Сарич в Севастополі.

І не забуваймо, що Крим - це Україна!